У 1968 році Венді Карлос і невідомий на той час музичний інструмент, синтезатор, зруйнували межі між класичною та синтезованою музикою. Реконструювавши «Бранденбургський концерт №3» Йоханна Себастьяна Баха, Венді створила найвпливовіший «електронний» запис усіх часів. Вона здобула три Греммі та спростувала стереотип, що синтезатор — це незрозуміла машина, яку професори використовують у лабораторіях.
Карлос з шести років захоплювалася фортепіано, а у Браунському університеті вона продовжила вивчати музику, музичну композицію та фізику. Згодом Венді почала працювати редактором стрічки в Gotham Recording, де стала приятелями з Робертом Мугом, винахідником синтезатора Moog.
Протягом багатьох років Карлос допомогала Роберту вдосконалювати його синтезатори, остаточно переконавши Муга додати сенсорну чутливість до клавіатури для кращої динаміки та музичності. Так Венді стала одним з перших власників синтезатору і популяризувала цей інструмент своїми творами.
Комерційний успіх підштовхнув Карлос більше працювати над клавішними альбомами в різних жанрах, включаючи синтезовані адаптації класичної музики. Карлос була композитором двох фільмів Стенлі Кубрика — Механічний апельсин (1971) і Сяйво (1980), а також такого фільму як Трон (1982, Walt Disney Productions).
Цікаво, що Карлос біологічно чоловік, в 1968 вона почала тренсгендерний перехід, але ще 10 років продовжувала публічно виступати в ролі чоловіка. Офіційно вона стала трансгендерною жінкою після операції в 1979 році, заявивши про це в інтерв’ю журналу Playboy. "Громадськість виявилася надзвичайно толерантною або, якщо хочете, байдужою", — зауважила Карлос згодом. На диво, після цієї відвертості її кар'єра почала тільки йти в гору.
Перший альбом Карлос був покликаний показати можливості синтезатора - поки ще нового і маловідомого публіці інструменту. Завдяки роботі Венді Карлос електронна музика перестала бути академічною або суто експериментальною - вона стала мейнстрімовою.
